Глава Східної Церкви і Західної залишили місце іншим – вияв чого: слабкості чи мужності?

Дивне співпадіння. Кілька років тому Патріарх слов’янського Сходу блаженніший Любомир відійшов від свого патріаршого уряду, даючи місце і можливості для молодого Глави Церкви, а тепер патріарх Заходу показав смиренність. Прості жести із складними обговореннями довкола. Чому, для чого і що буде?

Ми, християни, віруючі люди, дивлячись у телевізор і слухаючи світських людей, не можемо дати заглушити себе їхніми висновками, що і намагаються зараз зробити.

Закликаю вас духовно подивитися на цей вчинок і зробити для себе духовні висновки, це по-особливому стосується тих, хто вже довший час блокує на собі владу. Ці два великі мужі показують правдиве бачення лідерства християнськими очима у вимогах сучасного світу: влада – це служіння іншим.

Так учив нас Христос. Я прийшов не щоб ми ви мені служили, а щоб я вам послужив. Якщо вже не можеш служити у повноті сил, тоді вартує розпізнати інший спосіб служіння, більш відповідний, де дійсно будеш служити у міру своїх можливостей і дарів.

Для християнина влада – не якесь досягнення і спосіб визнання себе, це завжди служіння іншим. Нею він не вихвалюється і не нарікає, а з покорою виконує, приносить користь найбільш покинутим.

Коли вже настає час, коли починаєш усвідомлювати, що починають служити більше тобі, ніж ти – іншим, тоді вартує задуматися над виконуванням заповіді Христа.

Справжній лідер – це той, що вміє відчути свій час: коли має з’явитися і використати свій шанс, і коли він має вчасно зникнути, щоб не зіпсувати те, що було ним же зроблено і доведено до успіху.

Лідерство – це вияв глибокої довіри до Божого провидіння і внутрішньої незалежності. Саме тому християни у лідерстві бачать себе як знаряддя Боже у виконанні Божих планів. Саме тому, коли зникають Божі плани, єдиним, за що тримається вже колишній християнський лідер – це влада.

Хай Бог милує тих, хто не виконали Божу волю у минулому і наробили біди у Церкві, хай Бог просвітить тих, котрі ще в духовній боротьбі між “незамінимістю” і довірою до Бога, хай Бог вознагородить і увінчає вінцями небесної слави тих, котрі вибрали кращу частку, що не відніметься від них.

о. Віталій Тарасенко

Джерело: rozdum.org.ua

Ви можете залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар

Залогіньтесь, щоб залишити коментар.

Thanx: Uhodzubi